Як я, сам того не підозрюючи, контрабандою займався

1915 року в один із таких прекрасних сонячних днів, як оце зараз за вікном, якраз перед тією лекцією, що зародила в голові Енштейна перші ідеї теорії відносності та перевернула світ, коли Нептун рухався по сузір'ю Водолія, а коти ще з пізньої ночі не давали заснути половині Ґетінґена, а особливо моєму сусіду - пану Герберту, який страждав від сильних мігреней і тому дуже сильно лаявся за найменшої для того нагоди, - в моїй голові щось перемкнуло і в 6 ранку, зібравши невеличку валізу та прихопивши з собою паперовий пакуночок із солонуватими брецелями, я вскочив до першого ж задимленого потягу і опинився в дорозі на Захід. Вирішив прямувати до Ліверпуля.

Перебравши подумки всіх знайомих британців, я раптом зрозумів, що в Ліверпулі знайомих не маю, а тому вже на місці, не чекаючи нікого, залишив будівлю вокзалу та поблукавши маленькими кам'яними вуличками, вийшов на набережну, сповнену солоного запаху риби, гнилуватого дерева та криків ненажерливих чайок. Погода кардинально відрізнялась від тієї, що проводжала мене на вокзалі в Німеччині.

Різкий шквал вітру підняв стару пожовклу газету та нахабно жбурнув її прямісінько в моє обличчя. В голові промайнула думка: "Господи, що я тут роблю? Готувався би собі до лекцій, сидів би  з дружиною біля каміну чи на ганку (якщо би вечір видався теплим) тихенько попиваючи собі чай/каву/пиво, як роблять мільйони чоловіків у всьому світі... (чому б і ні?)". Та потім на одному із розворотів тієї злощасної газети помітив рекламу якогось пабу, що красномовно запрошувала випити теплого грогу, або чогось міцнішого та забути про насущне.

Паб знаходився зовсім поряд і я подумав: або це доля, або хтось підлаштував це навмисно. Але перший бокал коньяку зняв симптоми параної, а після третього я вже весело базікав з компанією ліверпульців та грався з їхнім джек-расел-тер'єром (хоча до того за собак визнавав лише вівчарок).

А вже пізно ввечері ми з однією приглушеною гасовою бігли набережною, намагаючись не спускати погляду з пса, що, як знавіснілий, зигзагами бігав пішохідною зоною, лякаючи випадкових перехожих та внюхуючсь у щось з такою силою, що здавалось котрась камінюка не витримає натиску, виплигне зі свого місця та й так і застрягне в того курдупля в носі, або хоча б по мармизі дасть, щоб більше не уявляв себе промисловим пилосмоком.

Пам'ятаю, тоді я ще дуже дивувався, нащо наздоганяти пса: побігає, як усі, та й повернеться. Та всі інші просто бігли з кам'яним обличчям (якщо, звісно, каміння буває спітнілим і червоним).

Але потім все стало на свої місця, бо пес таки знайшов, що шукав: з-поміж гнилого дерева та напівзаіржавілих кораблів він винюхав запах двох горе-вантажників, а точніше коньяку, які ті, почувши недобре та тікаючи, розбили. І ніхто б не запідозрив нічого злого, якби не та втеча, якби перелякані контрабандисти не почали відпливати від берега, забувши закрити трюми, і якби їхній корабель не пішов на дно прямісінько біля причалу, через те, що в трюми почала затікати вода.

А чи здогадались ви, шановні, ким були мої знайомі-ліверпульці? Клубом детективів, які щосереди збирались в новому місці, щоб обмінятися свіжими кримінальними новинами міста, а джек-расел-тер'єр - славнозвісним псом-детективом, який через свою любов до алкоголю (здивовані? я теж здивувався, як почув) знаходив величезні контрабандні склади, розкриваючи справи, над якими пани з клубу працювали місяцями. 

І знаєте що ще? Виявилось, що мене - іноземця з німецьким акцентом, який раптом нізвідки з'явився у богом забутому пабі, іноземця, який годував їхнього пса брецелями, коли інші, захоплені розмовами, геть про нього забули, якого взяли з собою "йти по сліду", ̶щ̶о̶б̶ ̶н̶е̶ ̶в̶т̶і̶к̶,̶ ̶у̶ ̶р̶а̶з̶і̶ ̶ч̶о̶г̶о̶, подумки зробили ватажком контрабандистів.  І якщо спочатку я образився, то потім довелося швидко "розображатись", бо мої ліверпульські пани (за те, що не дав їхньому псу померти від голоду того вечора) вручили мені ящик з коньяком, половина з якого й досі стоїть у підвалі мого Ляйпцизького будинку, а інша половина - у Фляшці Кляйна у Львові та чекає слушного моменту.