Ви пам'ятаєте своє перше кохання? А друге чи третє? Невиразно, правда?
А я от третє кохання запам'ятав чи не найкраще. Оделія Рігер - 18-річна панянка з таким норовливим та вольовим характером, що якби створення світу доручили їй, то замість шести (плюс один) днів знадобилось би чотири: уже на третій у людей з'явилась би душа, а на четвертий вона б, вмостившись на канапі з критикою Блюенталя чи за томиком Гете (а чому ні?), спокійно відпочивала.
Але я знав іншу сторону її характеру, про її милі захоплення. І знаєте, що викликало найбільше замилування? Її салати. Звучить дивно, правда?
У той час, коли інші панянки захоплювались вишиванням на шовкових хустках, грою на фортепіано чи гвалтували слух викладачів вокалу, Оделія, дратуючи своїх куховарок, займала весь простір, і з гамором та метушнею починала творити найніжніші салати з овочів, що росли прямісінько під вікнами літнього будиночку родини Рігерів в Потсдамі.
А бачили б ви чарівну Оделію в промінні ранкового сонця, коли вона, розчервонівшись після солодкого сну, з розпущеним волоссям та в домашньому вбранні, збирала мокрі від роси листя салату у білий фартух, з ніжністю витягувала редис із землі чи обережно зривала маленькі корнішони... Зізнатись, ніколи цього не бачив, та думаю, що виглядало би це саме так.
І зараз, сидячи перед тарілкою овочевого міксу з курячою грудинкою гриль, згадую з якою ніжністю вона виносила своє творіння до столу, а потім гордовито задирала свого маленького веснянкуватого носика, приховуючи за маскою байдужості допитливі погляди та голосні думки штибу "смачно чи ні, ну скажи хоч щось!".
А я от третє кохання запам'ятав чи не найкраще. Оделія Рігер - 18-річна панянка з таким норовливим та вольовим характером, що якби створення світу доручили їй, то замість шести (плюс один) днів знадобилось би чотири: уже на третій у людей з'явилась би душа, а на четвертий вона б, вмостившись на канапі з критикою Блюенталя чи за томиком Гете (а чому ні?), спокійно відпочивала.
Але я знав іншу сторону її характеру, про її милі захоплення. І знаєте, що викликало найбільше замилування? Її салати. Звучить дивно, правда?
У той час, коли інші панянки захоплювались вишиванням на шовкових хустках, грою на фортепіано чи гвалтували слух викладачів вокалу, Оделія, дратуючи своїх куховарок, займала весь простір, і з гамором та метушнею починала творити найніжніші салати з овочів, що росли прямісінько під вікнами літнього будиночку родини Рігерів в Потсдамі.
А бачили б ви чарівну Оделію в промінні ранкового сонця, коли вона, розчервонівшись після солодкого сну, з розпущеним волоссям та в домашньому вбранні, збирала мокрі від роси листя салату у білий фартух, з ніжністю витягувала редис із землі чи обережно зривала маленькі корнішони... Зізнатись, ніколи цього не бачив, та думаю, що виглядало би це саме так.
І зараз, сидячи перед тарілкою овочевого міксу з курячою грудинкою гриль, згадую з якою ніжністю вона виносила своє творіння до столу, а потім гордовито задирала свого маленького веснянкуватого носика, приховуючи за маскою байдужості допитливі погляди та голосні думки штибу "смачно чи ні, ну скажи хоч щось!".
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.