Ясний розум, або як я вперше випив кави

Як зараз пам'ятаю, хоч і давно це відбувалося, - мені ще й 19 не було. Молодий і зелений готувався я до чергової наукової конференції, і так щось так надовго затягнувся весь той процес (через хвилювання та невпевненість, чи що?), що не було вже сил.

А тут ще й безсоння у переддень виступу напало, всю ніч не спав, а зранку почувався так, ніби вівці, яких нормальні люди подумки рахують, щоб заснути, табуном по мені разів зо два пробігли, і я не розумів, що відбувається.

Моя економка, Ерсель, бачачи всю цю ситуацію, та щиро за мене хвилюючись (велика і сердешна була то жінка!) заварила міцнющої кави (це тепер я такий мудрий, і знаю, що то було подвійне рістрето) і почала заспокоювати, мовляв, все буде добре (пригадую, відчуття були, ніби у семирічки, якого заспокоюють через те, що він досі бантика на шнурівках зав'язувати не вміє).

Кава, звісно, допомогла збадьоритися, відновити ясність думок і вдало виступити. А ще я назавжди запам'ятав, як вперше її спробував, і що буває, як довго не спати, забиваючи мізки теоріями і іншими штуками, які нікому, окрім математиків, в житті ніколи і не знадобляться.