Таємниче зникнення наливки, або кожен може

Якось, гуляючи містом, біля одного із ресторанів я побачив вуличного фокусника, який дивував публіку повсякчас витягуючи з рукавів нескінченні хустки, перетворював тростини на квіти, діставав з-за вух перехожих дрібні монети, які в ту ж мить зникали у спритних пальцях.

Біля ніг фокусника стояв циліндр, на якому великими літерами писало "неймовірний, фантастичний та містичний трюк зі зникненням". А хіба хтось лишався байдужим, помічаючи такий напис? І байдуже вірив чи ні, та підходив. От і я вирішив підійти. Але з дослідницького боку, запитавши, яке таке зникнення він практикує.

- Це, вельмишановний пане, зникнення особливе і повторити будь-коли його я не можу. Потрібні особливі умови та реквізити, - відповів фокусник.
- Що ж вам потрібно?
- Бачите, пане, в ресторані, який стоїть за моїми плечима, подають особливі наливки, які я, якщо забажаєте, змушу зникнути на раз! Але сам я їх дістати не можу, бо, бачте, гонорари фокусника не такі грандіозні, якими можуть здатися.

Я все зрозумів і за мить, підбурений цікавістю, прийшов з чаркою сливової  наливки.
Пара хитрих маніпуляцій і наливки дійсно не стало, а я навіть і зрозуміти не зміг, як це сталося! А тому вже не пішов, а побіг за новою порцією, цього разу персиковою, яку фокусник так само враз змусив зникнути, прикривши долонею, піднявши до голови та опустивши донизу.

- І скільки разів ви можете так чаклувати?
- О, пане, я можу пити цю наливку хоч весь день!
- Пити?! А як же вона з'явиться назад?
- Ну, а ви як думали? А про повернення ніхто не говорив!

І тут я зрозумів, як мене щойно надурили. Але наливку з тієї пори для своєї Фляшки замовляю тільки в тому ресторані, який вже й не ресторан давно, а коньячний завод, який заради мене зберіг стару традиційну рецептуру наливок і настоює їх лише для моїх гостей.