Пам'ятаю, безліч років тому, здається, в році 69 Уго Вінклер - захоплений математичними дослідженнями та новими теоріями славнозвісний спонсор більшості університетів Західної Німеччини, запросив мене погостювати у свій заміський будиночок поблизу Еленда.
Я не довго думаючи, зібрав свою жовту валізу і виїхав, а вже за два дні мене зустріла привітна тітонька пана Уго - Ельжебет, яка слідкувала за станом будиночку, доки поважний спонсор був у від'їздах, і сама поралась на кухні, не довіряючи цієї справи чужим рукам.
Уже за вечерею після довжелезних розмов (часом і суперечок) з Уго Вінклером стосовно теореми Ліндельофа про багатогранники, тітонька Ельжбет здивувала мене запитанням: чи не страшно мені, часом, самому подорожувати до таких дивних місць, і підморгнула. Тоді, я нічогісінько не зрозумів, але пан Уго, засміявшись, пояснив, що йдеться про відьомську гору Брокен, і додав, що його наївна тітонька вірить у надприродні сили і через цю свою дивакувату віру постійно запитує гостей, чи не бояться вони бути причарованими, дивуюч, а часом і лякаючи їх.
І так поступово від розмов математичних пан Уго перейшов до різних моторошних історій про відьом, які буцімто мешкають в цій місцевості, до того, що за повір'ям кожна жінка, яка тут живе - чаклунка, і що варто остерігатися куштувати їхні страви. А на завершення додав, чи не знаю я, що сьогодні якраз Белтейн - ніч, коли нечисть стає особливо могутньою.
На цих словах, з кухні, де довго щось хляпало, шкварчало та шипіло, у хмарі пари вийшла тітонька Ельжбет, тримаючи в руках величезну тарелю з Язиком під вершковим соусом з грибами, і посміхалась такою дивною посмішкою, якої я в житті не бачив у жодної жінки.
Спочатку, нажаханий історіями спонсора, я не знав, що робити: куштувати страву чи ні, та потім таки наважився. І зрозумів, чому місцевих жінок називають відьмами та чарівницями: тому що без чарів в цій смакоті точно не обійшлося.
І знаєте що? Мене тепер теж можна називати чарівником, бо тоді я таки спромігся випитати рецепт божественного язика у тітоньки Ельжбети і тепер будь-хто, зайшовши до Фляшки Кляйна, може спробувати чари на смак, варто лише забажати.
Я не довго думаючи, зібрав свою жовту валізу і виїхав, а вже за два дні мене зустріла привітна тітонька пана Уго - Ельжебет, яка слідкувала за станом будиночку, доки поважний спонсор був у від'їздах, і сама поралась на кухні, не довіряючи цієї справи чужим рукам.
Уже за вечерею після довжелезних розмов (часом і суперечок) з Уго Вінклером стосовно теореми Ліндельофа про багатогранники, тітонька Ельжбет здивувала мене запитанням: чи не страшно мені, часом, самому подорожувати до таких дивних місць, і підморгнула. Тоді, я нічогісінько не зрозумів, але пан Уго, засміявшись, пояснив, що йдеться про відьомську гору Брокен, і додав, що його наївна тітонька вірить у надприродні сили і через цю свою дивакувату віру постійно запитує гостей, чи не бояться вони бути причарованими, дивуюч, а часом і лякаючи їх.
І так поступово від розмов математичних пан Уго перейшов до різних моторошних історій про відьом, які буцімто мешкають в цій місцевості, до того, що за повір'ям кожна жінка, яка тут живе - чаклунка, і що варто остерігатися куштувати їхні страви. А на завершення додав, чи не знаю я, що сьогодні якраз Белтейн - ніч, коли нечисть стає особливо могутньою.
На цих словах, з кухні, де довго щось хляпало, шкварчало та шипіло, у хмарі пари вийшла тітонька Ельжбет, тримаючи в руках величезну тарелю з Язиком під вершковим соусом з грибами, і посміхалась такою дивною посмішкою, якої я в житті не бачив у жодної жінки.
Спочатку, нажаханий історіями спонсора, я не знав, що робити: куштувати страву чи ні, та потім таки наважився. І зрозумів, чому місцевих жінок називають відьмами та чарівницями: тому що без чарів в цій смакоті точно не обійшлося.
І знаєте що? Мене тепер теж можна називати чарівником, бо тоді я таки спромігся випитати рецепт божественного язика у тітоньки Ельжбети і тепер будь-хто, зайшовши до Фляшки Кляйна, може спробувати чари на смак, варто лише забажати.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.