Про плагіат та міцні алкогольні напої

Ще з молодих років мав я чимало друзів-знайомих. Різних та по-своєму чудових.

І були серед них двоє, які люто посварились через дурну ситуацію. Обидва були письменниками з тих, які відомі лише вузькому колу і не через свої богзнаякічудові твори та таланти, а завдяки зовнішності й скандальній репутації, і посварилися ще в юності через те, що один в іншого вкрав сюжет роману (хоча мушу визначити, що він був не надто і вдалим).

І немає жорстокіших та скандальніших суперечок за письменницькі. Бо вони — як ковбої, хіба стріляють не швидкими кулями, а в’їдливими словами. Але і найпрудкішим ковбоям потрібна перезарядка, тому ці двоє, побачивши один одного на одному боці вулиці — стрімголов кидались на інший, ризикуючи потрапити під колеса кебу, або просто в багно. Аби просто не бачитись і не говорити.

Але доля звела їх на моєму Дні народженні у Фляшці, коли новенький кельнер всадив їх за один столик, поставивши просто на стіл пляшку «Золота Полуботка» та закуски. Під ранок, після надцяти випитих пляшок стосунки налагодились, вкрадений сюжет визнали мандрівним, а усе випите — жертвою в ім’я літератури. І нехай їхня суперечка давно вже потонула в пісках історії, але моя горілка так і залишилась міцною та миротворчою. 

P.s.: Зазирайте до мене в інстаграм: https://www.instagram.com/restaurant_in_lviv/ Та заходьте на чарчину на вул. Вірменську 3 ;)