Музика мого серця

Коли я лишень збирався відкривати свою ресторацію, збирав документи, підписував великі стоси паперів, шукав кухарів, клінінг-менеджерів, довкола мене збиралась ціла хмара людей, які вважали, що без їхньої поради в мене нічогісінько не вийде.

Одні гуділи мені над правим вухом, інші — над лівим, а особливо нестримні наче цілились — рівномірно бубоніли прямісінько в тім’ячко.

У перші дні я ще терпів, та коли атаки порадників стали агресивнішими й одночасними — просо тікав до кабінету, зачиняв двері на три замки (колодку навіть вішав) і для певності підпирав їх табуретом. Та кузена моєї (пана Валена, якого його мама нарекла музичним генієм, а він візьми та й подумай, що геніальний в усьому, хоча ніхто і ніколи не чув, щоб він на чомусь грав) дружини і це не спинило.

Побачивши, що дістатись до мене напряму не вийде, Вален почав діяти потайки, через мою любу дружину, підмовивши її вмовити мене послухати його божественну гру (звучить складно, ге?). І хіба я міг відмовити коханій? Тим паче жива музика в ресторації — завжди добра ідея.

Ось так суботнього вечора ми зібрались у салоні мого дому, Вален дістав гітару, взяв перші акорди й зачав співати... А я... А що я? Я просто побіг замовляти найсучасніший грамофон та комплект платівок з хорошою німецькою музикою (коротше втік).

І зараз у моїй Ресторація "Фляшка Кляйна" звучать найкращі мелодії і найпрекрасніші пісні, які додають довершеності їй, роблять смак алкоголю ідеальним та тішать гостей.

P.s.: Зазирайте до мене в інстаграм: https://www.instagram.com/restaurant_in_lviv/ Та заходьте посидіти в затишному місці на вул. Вірменську 3 ;)