Як проста бабця суперкухаря переплюнула

Пам'ятаю якось на французькій Рив'єрі, розімлівши від літньої спеки та валяння на березі теплого Середземного моря (ото часи були!), я вирішив замовити собі щось освіжаюче і солодке (хоч мізки і відпочивали від математики, але глюкози потребували не менше, ніж раніше).
Місцевий кельнер порадив мені молочний коктейль з романтичною (як зараз кажуть, ванільною) назвою "Французький поцілунок". І до кінця свого відпочинку я пив лише його.

А коли вдома, я почав розповідати про переваги французької кухні, про те, що я всі 7 днів насолоджувався "Французьким поцілунком" і з чого він складається, моя куховарка Атала послухала-послухала та й побігла на кухню гриміти баняками і вінчиками.
А за пару хвилин вийшла з молочним дивом і словами: "Куштуй давай".

Спробувавши її творіння, я зрозумів, що вона намагалась з моїх слів зготувати той "поцілунок", але в неї нічого не вийшло. І на щастя (!) бо цей напій був настільки ніжний, з таким легким присмаком банану і пломбіра, що я зрозумів, що куди б не їхав, та рецептуру старої бабці-куховарки не перевершить жоден пан кухар з жодних рив'єр.

А коктейль той, банановий, тепер можна замовити у моїй "Фляшці Кляйна". Як прекрасно!