Математики - народ хоч і пунктуальний (бо вміє рахувати не лише гроші, а й час), та іноді так само як і простий люд поспішає. Так і ми одного разу з колегами поспішали на вечірку (застілля?) з нагоди ювілею завідувача математичної кафедри Горззо Айлертса - чолов'яги з по-смішному червоним носом та великого любителя наливок.
Дорогою зачали диспутувати з приводу чергової новинки в математичному світі, мало до тлумлення не дійшло, але отямились, бо ресторан, в якому мали купувати наливочний презент геру Айлертсу мав от-от зачинитись.
Та всі знають, що цілеспрямовані математики - штука вельми страшна, тому алкоголь ми дістали. Точніше, спочатку дістали кельнера, а він вже, злякано дістав нам зі сховку останню (!) фляшку сливової наливки.І доки всі стирчали біля бару того ресторану, розмірковуючи, що однієї пляшки буде замало, я вийшов собі зі сливовим трофеєм на вулицю подихати свіжим повітрям.
Раптом з-за рогу до мене виходять двоє незнайомих чолов'яг і починають вмовляти, щоб продав їм наливку (а тоді всі заклади закривались одночасно і алкоголь вночі дістати було неможливо). Німецької вони не знали, а тому пояснити їм, що я - респектабельний джентльмен, а не бутлегер, в мене не вийшло (добре, що хоч польова жандармерія за тією справою не впіймала, бо спробуй тоді поясни все). Двоє наполегливо гнули своє.
Ситуацію врятували колеги, які нарешті юрбою вискочили з ресторану і забрали мене у двох надокучливих іноземців, вказавши їм шлях до ресторану, де з їхньою наполегливістю вийде придбати не одну пляшку.
А геру Айлертсу наливка так сподобалась, що він зачав частенько запрошувати нас до себе в гості, щоразу запитуючи, чи "принесли ми ту сливову наливочку?".
Дивно, та і в моїй "Фляшці Кляйна" на вул. Вірменській 3, моя фірмова сливова наливка розходиться на раз. І гості весь час питають: "Чи є у вас та сливова?".
Дорогою зачали диспутувати з приводу чергової новинки в математичному світі, мало до тлумлення не дійшло, але отямились, бо ресторан, в якому мали купувати наливочний презент геру Айлертсу мав от-от зачинитись.
Та всі знають, що цілеспрямовані математики - штука вельми страшна, тому алкоголь ми дістали. Точніше, спочатку дістали кельнера, а він вже, злякано дістав нам зі сховку останню (!) фляшку сливової наливки.І доки всі стирчали біля бару того ресторану, розмірковуючи, що однієї пляшки буде замало, я вийшов собі зі сливовим трофеєм на вулицю подихати свіжим повітрям.
Раптом з-за рогу до мене виходять двоє незнайомих чолов'яг і починають вмовляти, щоб продав їм наливку (а тоді всі заклади закривались одночасно і алкоголь вночі дістати було неможливо). Німецької вони не знали, а тому пояснити їм, що я - респектабельний джентльмен, а не бутлегер, в мене не вийшло (добре, що хоч польова жандармерія за тією справою не впіймала, бо спробуй тоді поясни все). Двоє наполегливо гнули своє.
Ситуацію врятували колеги, які нарешті юрбою вискочили з ресторану і забрали мене у двох надокучливих іноземців, вказавши їм шлях до ресторану, де з їхньою наполегливістю вийде придбати не одну пляшку.
А геру Айлертсу наливка так сподобалась, що він зачав частенько запрошувати нас до себе в гості, щоразу запитуючи, чи "принесли ми ту сливову наливочку?".
Дивно, та і в моїй "Фляшці Кляйна" на вул. Вірменській 3, моя фірмова сливова наливка розходиться на раз. І гості весь час питають: "Чи є у вас та сливова?".
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.