Риба моя

Якось один мій вусатий друг (бо світ, знали ви чи ні, ділиться на вусанів і безбородих) Керт після 6 років зустрічань вирішив нарешті освідчитись своїй коханій. І вирішив зробити це у незвичній атмосфері.

Отримавши благословення від батьків, Керт повіз свою даму серця і шлунку (бо готувала вона, між іншим, як годиться) на озеро. А там, хвилюючись, як останній хлопака, і вирішивши віддати своє серце і солідну частину річного доходу в руки милої та обравши для цього найбільш ідеальний момент він витягнув із кишеньки прекрсний перстень, що дістався йому від прабабці Ханнелор, і (щоб ви думали?) випустив його в річку! І ви би бачили як засмутився!

Та кохана, не підозрюючи яка сталась трагедія, потягла його за руку в прибережний ресторанчик, який їй так радили подруги. В тому ресторані подавали найсвіжішу рибу в усій Німеччині, а кельнери дозволяли гостям обрати рибину, яка їм до вподоби найбільше, щоб її одразу і приготували.

Мій бідолаха Керт, навіть не глянувши (таким засмученим був), тицьнув у якусь щойно принесену рибину пальцем і, о диво, в ній опинився той злощасний перстень і потрапив він до тарілки його нареченої, яка так і залилась сльозами щастя від пропозиції і від того, наскільки смачною була риба.

І знаєте що? У "Фляшці Кляйна" і донині рибу готують за тим смачним романтичним рецептом, от тільки перснів у ній уже не трапляється.